Проект Концепції державної цільової Програми з відновлення та розбудови миру у східних регіонах України

21 березня 2016р. відбулося обговорення Проекту Концепції Державної цільової програми з питань відновлення та розбудови миру у східних регіонах України, за адресою м. Київ, пл. Лесі України 1, кім. 221.
У обговоренні Концепції прийняли участь фахівці Інституту економіки промисловості НАН України – Новікова О.Ф., Залознова Ю.С., Антонюк В.П. 

Проблеми, які потребують розв’язання

На сучасному етапі розвитку України ключовою проблемою, яку необхідно розв’язати програмно-цільовим способом, є різке погіршення соціально-економічного стану східних регіонів України, а саме: руйнування внаслідок військового конфлікту житлового фонду, соціальної інфраструктури та систем життєзабезпечення; втрата населенням житла і майна, ускладнення забезпечення населення східних регіонів необхідними комунальними послугами, медичним забезпеченням, соціальними та освітніми послугами тощо; економічний занепад та зростання безробіття внаслідок закриття підприємств, розриву економічних зв’язків, розпаду трудових колективів, фізичного знищення виробничих потужностей; руйнування фінансової, банківської сфери, транспортної інфраструктури та систем зв’язку та комунікацій; низький зовнішній та внутрішній попит унаслідок гальмування економічного зростання; зниження купівельної спроможності населення внаслідок зменшення реальних доходів; зниження якості життя у громадах східних регіонів, зростання чисельності внутрішньо переміщених осіб (ВПО) у громадах східних регіонів та загострення проблем, пов’язаних з їх вимушеним переселенням; погіршення екологічної ситуації у східних регіонах тощо.
Значущість цієї проблеми обумовлена тим, що всі її складові впливають не тільки на якість життя населення східних регіонів країни, але і на стан соціально-економічного розвитку країни у цілому. Останнім часом відбувається загострення проблеми через відсутність ефективної координації між центральними та місцевими органами влади, громадами східних регіонів, організаціями громадянського суспільства, міжнародними донорськими організаціями та агентствами з впровадження.
Розв’язання проблеми відповідає пріоритетам державної політики, визначеним у законах України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», «Про основи національної безпеки України», Стратегії національної безпеки України, Національній стратегії у сфері прав людини, Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Стратегії сталого розвитку «Україна–2020» та у Програмі діяльності
Кабінету Міністрів України.  
До 2014 року у структурі економіки України Донецька та Луганська області були найбільшими за своїм потенціалом: у загальному обсязі валового регіонального продукту (ВРП) частка Донецької області в 2012 році складала 11,7%, Луганської – 4%; частка в експорті продукції – відповідно 19,6% та 5,6%; частка зайнятого населення – відповідно 9,7% та 4,9% від загального показника по Україні. У Донецькій області на початок 2014 року функціонувало 93,6 тис. юридичних осіб, у Луганській області – 44,7 тис. Значна кількість серед них відносилася до великих підприємств. У цих областях була сконцентрована вугледобувна, енергетична, металургійна, коксохімічна, хімічна та машинобудівна промисловість.
Внаслідок дій сепаратистів і збройного конфлікту східні sобласті втратили значну частку людських та матеріальних ресурсів. Також через конфлікт відбулось розділення територій східних областей (Донецької та Луганської) на контрольовану та неконтрольовану українською владою території. За офіційними статистичними даними, обсяги промислової продукції зменшились у 2014 році у Донецькій області на 31,5%, у Луганській – на 42,0%, а у 2015 році – на 34,6% та 66% відповідно. За оцінками науковців, частка площі земельних ресурсів Донецької області, що перебувають (перебували) під контролем незаконних збройних формувань у період проведення АТО, становить 47,9% в загальній площі області.
Деструктивні наслідки від розгортання кризових явищ у східних регіонах виявилися вкрай критичними, що викликало ланцюжкову реакцію дисбалансу усіх макроекономічних показників економічного і соціального розвитку східних регіонів. Комплексна взаємодія показників за відсутності належних заходів стабілізації ситуації призводить до підсилення процесів занепаду економіки.  Порівняння   основних   прогнозних  показників   розв’язання  проблеми з відповідними макропоказниками східних регіонів протягом попередніх 3 років свідчить, що виконання Програми забезпечить їх відповідність як мінімум рівню докризового 2013 року (ВРП, валова додана вартість, реалізована промислова продукція, інвестиції в основний капітал, частка зайнятого населення тощо). Забезпечення змістовного поступу у відновленні та розбудові миру на сході України в період подальшої невизначеності та конфлікту вимагає застосування раціонального підходу відповідно до прогнозно-розрахункових даних.

Аналіз причин виникнення проблем та обґрунтування необхідності їх розв’язання програмним методом

Виникнення гострої кризової ситуації у східних регіонах України зумовлено низкою зовнішніх та внутрішніх причин. Ще до початку конфлікту Донецька та Луганська області стикалися із суттєвими довготерміновими викликами, пов’язаними з бідністю, складною демографічною ситуацією та застарілою структурою економіки. Протягом тривалого часу підприємства галузі важкої промисловості, що сконцентровані у цих областях, скорочували обсяги виробництва.
Виникнення збройного конфлікту на Сході України погіршило ситуацію, що  негативно вплинуло на життєдіяльність мільйонів людей та уповільнило темпи розвитку країни у цілому. Значних обсягів руйнувань зазнали об’єкти виробничої, транспортної та соціальної інфраструктури у Донецькій та Луганській області, посилились екологічні ризики. Кардинально змінився стан економіки цих регіонів, на які припадало приблизно четверта частина обсягу промислового виробництва та така ж доля експорту України. Спад виробництва та масове згортання малого і середнього бізнесу призвели до широкомасштабного скорочення робочих місць.
Активні бойові дії викликали кризу внутрішнього переміщення. За даними Міністерства соціальної політики України станом на 1 лютого 2016 року обліковано 1 704 937 внутрішньо переміщених осіб, за даними ООН фактична кількість ВПО становить близько 800 000 осіб. Більш ніж половина ВПО залишилась в Донецькій та Луганській областях поблизу зони конфлікту, значну кількість ВПО прийняли прилеглі Запорізька, Дніпропетровська та Харківська області, інші ВПО оселилися по всій території країни в пошуках роботи та можливостей. Негативні наслідки вимушеного переміщення є однаково відчутними як для переміщених осіб, так і для приймаючої сторони. Навантаження на місцеві установи, зниження рівня надання послуг, соціальна нестабільність і недовіра викликають незадоволення та непорозуміння між дедалі вразливішими переміщеними групами, учасниками бойових дій, які повертаються додому, та громадами населених пунктів, де мешкає значна кількість ВПО.
Без належного врегулювання вимушене переміщення стає зростаючим тягарем для можливості приймаючих громад надавати базові послуги, руйнує цивільну інфраструктуру та згуртованість суспільства, підриває засади державних інвестицій у реформи та викликає відчуття невпевненості, безнадійності й відчаю серед великих груп населення, що може легко перетворитися на національні та глобальні ризики.
Неможливість розв’язання проблеми в рамках раніше прийнятих програм випливає із вищевикладеного огляду вищезазначених причин виникнення проблеми та її загострення. Також з огляду на непередбачуваність розгортання подій на сході України раніше прийняті програми соціально-економічного розвитку східних регіонів не мали змоги охопити стратегічні напрями необхідного відновлення та розбудови миру. Зазначені проблеми неможливо розв’язати засобами територіального чи галузевого управління. Розв’язання проблеми потребує державної підтримки, координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, забезпечення міжгалузевих і міжрегіональних зв’язків.
Відповідність мети програми пріоритетним напрямам державної політики зумовлена нагальною потребою, суспільним запитом на відновлення східних регіонів та визначеним у законах України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» (статті 4, 7, 8, 9, 10 тощо) «Про основи національної безпеки України» (статті 6, 7, 8) та Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 26.05.2015 № 287/2015. Мета програми відповідає також пріоритетним напрямам державної регіональної політики які, в даному контексті, визначаються: Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2020 року (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014
№ 385), де серед стратегічних цілей та пріоритетних напрямів державної регіональної політики у Донецькій та Луганській областях визначено: відновлення пошкодженої інфраструктури (доріг, залізничної інфраструктури, електричних та водопровідних мереж); відновлення та забезпечення безперебійного енерго-, газо- та водопостачання об’єктів соціальної сфери, освіти, охорони здоров’я та промисловості; відновлення роботи комунального транспорту; покращення епідеміологічної ситуації; задоволення соціальних потреб мешканців і внутрішньо переміщених осіб тощо. Крім того Національною стратегією у сфері прав людини, яка затверджена Указом Президента України від 25.08.2015
№ 501/2015) та Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено необхідність захисту прав ВПО. Також очевидною є відповідність мети програми пріоритетному напряму державної політики у частині забезпечення гарантованих Конституцією України прав і свобод громадян.
Основні заходи для розв’язання проблеми мають базуватися на засадах сталого розвитку, тобто охоплювати економічний, соціальний та екологічний виміри розвитку. Програмування соціально-економічного розвитку східних регіонів, визначення завдання та розроблення плану заходів має відбуватись з урахуванням тенденцій децентралізації. Завдання відновлення східних регіонів та розбудови миру потребує застосування програмного підходу, цілеспрямованої систематичної і системної роботи владних структур спільно з громадами східних регіонів, широкої участі інститутів громадянського суспільства та підтримки міжнародних організацій.
Актуальність розроблення Державної цільової програми «Відновлення та розбудова миру у східних регіонах України» на період до 2020 року (далі – Програма) зумовлена необхідністю термінового здійснення комплексу заходів, спрямованих на відновлення соціально-економічної інфраструктури східних регіонів та розбудову миру через забезпечення соціально-економічного розвитку громад, підвищення їх спроможності швидко реагувати на гострі кризові ситуації, оцінювати потреби, визначати пріоритетні завдання, реалізовувати проекти та нівелювати можливі потенційні ризики, зокрема щодо наслідків вимушеного переміщення з районів, уражених конфліктом. Програма має забезпечити консолідацію зусиль центральних і місцевих органів виконавчої влади, громадських об’єднань стосовно вирішення нагальних питань внутрішньо переміщених осіб (ВПО), колишніх учасників антитеррористичної операції (АТО), відповідно їх соціальної адаптації, інтеграції та реінтеграції. Також розроблення Програми надасть змогу посилити координацію системних програмних заходів на коротко- та середньострокову перспективу, стимулювання процесів залучення ресурсів міжнародної технічної допомоги на впровадження проектів за визначеними Програмою пріоритетами.

Мета і завдання Програми

Метою Програми є відновлення та розбудова миру у східних регіонах України шляхом стимулювання соціально-економічного розвитку громад через підвищення їх спроможності, а також здійснення на національному та місцевому рівнях комплексних заходів за трьома стратегічними компонентами:
–  Відновлення критичної інфраструктури та ключових соціальних послуг у таких сферах: освіта, охорона здоров’я, соціальний захист, громадські будівлі та житло, енергетика, транспорт, водопостачання та водовідведення, охорона довкілля;          
–  Економічне відновлення шляхом: розвитку спроможності у сфері місцевого економічного планування, створення нових робочих місць та підвищення рівня зайнятості населення, відтворення людського потенціалу, здійснення структурних змін та надання підтримки мікро-, малому й середньому бізнесу, розширення доступу до фінансових послуг;
–  Зміцнення соціальної стійкості, розбудова миру та громадської безпеки шляхом: створення механізмів досягнення соціальної єдності та відбудови довіри; сприяння культурному діалогу та вихованню толерантності із залученням всіх верств громадськості; надання правової допомоги та забезпечення доступу до правосуддя; моніторингу ситуації в громадах щодо вразливості, ризиків та соціальних зв’язків; психологічної та соціальної підтримки населення, яке постраждало від конфлікту.

Визначення оптимального варіанта розв’язання проблем на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

Можливі два варіанти розв’язання проблеми, що передбачають:
перший – продовження здійснення заходів відповідно до Плану заходів з організації відновлення пошкоджених (зруйнованих) об’єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності на території Донецької та Луганської областей, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 1002-р та Плану заходів з виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020», затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 213-р.
Недоліками зазначеного варіанта є такі:
– діючі нормативно-правові документи не передбачають заходів на 2016 та наступні роки щодо організації відновлення пошкоджених (зруйнованих) об’єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності на території Донецької та Луганської областей. Діюче розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів з організації відновлення пошкоджених (зруйнованих) об’єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності на території Донецької та Луганської областей»
від 16 жовтня 2014 року№ 1002-р втратило актуальність, оскільки воно охоплює план заходів, в основному, на період 2014–2015 років;
– виконання поточних завдань і заходів із відновлення та розбудови миру у східних регіонах України не має системного характеру; фрагментарний характер відновлення об’єктів ускладнює процес забезпечення сталих результатів, посилює ризики дублювання заходів та знижує ефективність управлінських рішень в умовах обмежених ресурсів;
– державні пріоритети відновлення та поступального розвитку східних регіонів України є невизначеними, відсутня координація зусиль, спрямованих на відновлення;
другий – схвалення цієї Концепції і, відповідно, затвердження Програми, здійснення комплексних заходів з відновлення та розбудови миру у східних регіонах України, створення системи інтегрованого управління програмними заходами та моніторингу їх виконання, удосконалення правового, організаційного, оперативного, технічного, інформаційного забезпечення реалізації програми, створення механізму координації зусиль центральних і місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громад, організацій громадянського суспільства та міжнародних організацій, що надають міжнародну технічну допомогу для відновлення та розбудови миру в східних регіонах України.
Перевагами такого варіанта є:
– дотримання усіма заінтересованими сторонами визначених Програмою пріоритетів у процесах планування відновлення та розбудови миру;
– забезпечення комплексного підходу до розв’язання проблем, здійснення ефективного управління та оперативного моніторингу процесів відновлення;
– забезпечення координації зусиль всіх заінтересованих сторін (урядових установ, приватного сектору та громадянського суспільства) та міжнародної спільноти для підвищення результативності процесів відновлення;
– створення умов для соціально-економічного розвитку громад Донецької та Луганської областей та трьох прилеглих областей (Запорізької, Дніпропетровської та Харківської).
Оптимальним є другий варіант за умови належного фінансування за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, інших не заборонених законодавством джерел та залучених коштів міжнародної технічної допомоги.
Приклади розв’язання подібних проблем в інших країнах (програми з відновлення у Афганістані, Пакистані, Сомалі, Гаїті, Кенії тощо) свідчать, що застосування програмно-цільового методу  є оптимальним способом отримання позитивних результатів у напрямі покращення рівня життя населення постраждалих регіонів та країни у цілому. Одним із дієвих інструментів ресурсного забезпечення розв’язання подібних проблем є Цільовий фонд за участі багатьох партнерів для України (далі – Цільовий фонд), який сприяє узгодженості та ефективності дій на шляху розв’язання комплексних проблем, таких як гуманітарні кризи, розбудова миру, соціально-економічне відновлення регіонів тощо. Такий механізм фінансування відновлення забезпечує залучення узгодженої, своєчасної, гнучкої та орієнтованої на результат допомоги, що підвищує ефективність впровадження програм та проектів за участі країн-донорів.
З урахуванням досвіду впровадження програм післякризового відновлення в інших країнах для розв’язання зазначеної проблеми пропонуються такі принципи:
– адресність: для забезпечення безпосереднього впливу заходів з відновлення на вразливі групи населення, пропонується зосередитись на задоволенні потреб конкретних визначених груп населення. До пріоритетних груп належать постраждале від конфлікту населення (у тому числі ВПО), приймаючі громади, молодь, колишні учасники АТО (та їх громади);
– координація та комунікація: ефективна координація є потрібною для забезпечення взаємодоповнюваності заходів, що реалізовуються в різних секторах, та досягнення сукупного ефекту, необхідного для максимізації перспектив відновлення та розбудови миру; чітка стратегія комунікації має важливу роль у забезпеченні належного інформування заінтересованих осіб та у формуванні суспільної думки з позицій управління очікуваннями населення;
– управління процесом відновлення: спосіб здійснювання керування та управління процесом відновлення має велике значення для розбудови миру, тому для розбудови довіри та забезпечення реагування на місцеві потреби й пріоритети є важливим забезпечення широкої участі заінтересованих осіб у визначенні колективних пріоритетів із одночасним розширенням можливостей місцевих громад та місцевої влади в рамках децентралізованих процесів ухвалення рішень;
– механізми реалізації: відновлення відкриває можливості не тільки для ліквідації пошкоджень, заподіяних конфліктом, але й для визначення напрямів покращення ситуації у різних секторах для зміцнення економічного добробуту й згуртованості суспільства, підвищення якості надання послуг, а також усунення обмежень і викликів, які існували до конфлікту. Крім того, з огляду на потребу в гнучкості, чутливості та оперативності для досягнення результатів у найближчій перспективі, слід розглянути можливість застосування альтернативних механізмів реалізації заходів;
– формування сприятливих рамок державної політики для відновлення: визначення рамок державної політики для відновлення має важливе значення для забезпечення ефективності та результативності впровадження заходів. Для цього необхідно забезпечити консенсус навколо ключових наскрізних принципів багатосекторної відбудови: субсидіарності та локальності реалізації; сприяння відновленню приватного сектора з боку державного сектора; відновлення стійкої життєдіяльності; незалежний нагляд і прозорість; ефективне управління очікуваннями громадськості тощо;
– принципи та критерії визначення пріоритетності секторів: розроблення Програми надасть можливість впровадження механізмів, принципів і критеріїв визначення пріоритетності секторів при задоволенні потреб у відновленні для того, щоб зробити відновлення в різних секторах справедливим і забезпечити врахування наявних потреб. До таких критеріїв можна віднести: відновлення та відбудову критично важливих об’єктів інфраструктури та послуг; наявність потенціалу безпосереднього та якнайширшого впливу; режим найбільшого сприяння малозабезпеченим і вразливим верствам населення, а також сприяння розв’язанню гендерних проблем; потенціал забезпечення стійкої життєдіяльності громад; баланс між відновленням державного та приватного сектора; баланс між відновленням фізичної інфраструктури та менш очевидними зусиллями з відновлення (наприклад, розбудова спроможності та належного врядування).

Шляхи і способи розв’язання проблем, строк виконання Програми

Оптимальний варіант розв’язання проблеми базується на модернізації усіх аспектів життєдіяльності східних регіонів України: економічної сфери шляхом інноваційних та структурних змін, розвитку видів економічної діяльності, що відносяться до високих технологічних укладів; соціальної сфери шляхом налагодження суспільного діалогу, відновлення довіри, створення структур громадянського суспільства; політичної сфери шляхом відновлення інститутів державної влади та місцевого самоврядування на засадах децентралізації; інформаційної сфери шляхом налагодження суспільного діалогу і суспільної довіри, застосування широкого спектру організаційних, суспільно-політичних, соціально-економічних, спеціальних заходів для досягнення морально-психологічної переваги, нейтралізації негативного інформаційного впливу.
Оптимальні способи розв’язання проблеми за правовим, організаційним, операційним, інституційним та інформаційно-освітнім напрямом передбачають створення механізму координації зусиль центральних і місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громад та організацій громадянського суспільства у східних регіонах України за відповідними напрямами.
Правові способи розв’язання проблеми:
– внесення змін до законодавства у частині удосконалення процедур забезпечення процесів відновлення та розбудови миру;
– створення нормативно-правових засад організаційно-управлінських, інформаційних та соціокультурних механізмів відновлення та розбудови миру;
– створення системи правового захисту населення, насамперед у частині доступу до правосуддя та громадської безпеки;
– забезпечення прав людини та дотримання гендерної рівності;
Організаційні способи розв’язання проблеми:
– створення мобілізаційних та координаційних механізмів ресурсного забезпечення процесів відновлення та розбудови миру, визначення напрямів оптимізації використання цих ресурсів;
– створення механізмів соціальної відповідальності бізнесу і різноманітних форм публічно-приватного партнерства у східних регіонах;
– створення механізмів для підтримання розвитку мікро-, малого і середнього бізнесу;
– створення нових робочих місць та підвищення рівня занятості.
– забезпечення надання соціальної допомоги та відновлення соціальних виплат;
– відновлення повного спектру фінансових послуг;
– розроблення механізмів для підвищення рівня життя громад, що приймають ВПО;
– створення умов для реінтеграції ВПО, які повертається на колишнє місце проживання.
Операційні способи розв’язання проблеми шляхом проектного підходу:
– термінова реконструкція критично важливих об’єктів інфраструктури;
– відновлення об’єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності у східних регіонах;
– ліквідація екологічної небезпеки;          
Інституційні способи розв’язання проблеми:
– підвищення інституційної спроможності громад та органів місцевого самоврядування оцінювати потреби, визначати стратегічні напрями розвиток шляхом інклюзивного діалогу та реалізовувати проекти з питань відновлення;
– створення системи економічного планування та програмування розвитку на місцевому та обласному рівні та на рівні громади (на основі оцінки потреб);
– формування «бази даних пошкоджень і потреб» на основі інституціоналізації процесу збирання даних (із зазначенням строків, секторів та територій);
– створення системи інтегрованого управління програмними заходами та моніторингу їх виконання.
Інформаційно-освітні способи розв’язання проблеми:
– навчання та підготовка лідерів громад здійснювати оцінку потреб та визначати стратегічні пріоритети розвитку на основі інклюзивного підходу;
– підготовка, перепідготовка та перекваліфікація кадрів через створення навчальних центрів та забезпечення їх необхідними обладнанням, персоналом і навчальними технологіями;
– проведення інформаційно-освітніх заходів для запобігання можливим ризикам та забезпечення можливості отримання комплексної допомоги;
Проблеми, пов’язані з відновленням та розбудовою миру у східних регіонах України, передбачається розв’язати шляхом включення відповідних процесів у східних регіонах України в загальний контекст реформування українського суспільства, створення механізмів гармонійної реінтеграції постраждалих територій та їх населення в загальноукраїнський соціально-економічний, суспільно-політичний та правовий простір.
Виконання Програми передбачається протягом 2016–2020 років. Протягом  2016–2017 років передбачається перехід від здійснення переважно гуманітарної діяльності до заходів, спрямованих на раннє відновлення та залучення інвестицій. Це потребує, зокрема подальшого удосконалення нормативно-правової бази у відповідних сферах, запровадження місцевого стратегічного планування та визначення пріоритетів сталого розвитку на рівні громад у контексті децентралізації, удосконалення системи надання соціальних послуг; інформування громадськості про досягнуті результати з метою відновлення довіри та розбудови миру.

Очікувані результати

Результатом реалізації Програми є відновлення східних регіонів України, мирне та безпечне життя громад східних регіонів України, відновлення темпів соціально-економічного розвитку громад східних регіонів та підвищення якості життя населення громад через підвищення їх спроможності, стимулювання економічної активності та зміцнення соціальної стійкості.
Виконання Програми надасть змогу:
– підвищити рівень життя громад східних регіонів шляхом реалізації програм та проектів, спрямованих на досягнення визначених громадою пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку, відновлення інфраструктури, створення робочих місць, забезпечення соціальної стійкості та розбудови миру;
– розбудувати спроможність громад східних регіонів у контексті децентралізації оцінювати потреби, розробляти та програмувати стратегічні документи з питань розвитку громади (стратегії, програми, плани) на основі інклюзивного діалогу;
– розширити можливості приймаючих громад щодо стимулювання розвитку, соціальної та економічної інтеграції ВПО з урахуванням принципів соціальної справедливості та толерантності;
– забезпечити професійну адаптацію та соціальну інтеграцію ВПО з одночасним соціально-економічного відновленням приймаючих громад та підвищенням якості життя усього населення східних регіонів;
– створити механізми соціального залучення ВПО до життя приймаючих громад за економічним, суспільним, культурним та інформаційним вимірами;
– створити нові робочі місця, насамперед шляхом розвитку мікро-, малого та середнього бізнесу;
– створити умови для поступального розвитку промисловості, у тому числі шляхом стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу;
– реалізувати проекти відповідно до визначених Програмою пріоритетних напрямів відновлення із залученням інвестицій, кредитних коштів та міжнародної технічної допомоги;
– відновити об’єкти промисловості, соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем життєдіяльності населених пунктів східних регіонів згідно з оцінкою потреб громад та визначеними Програмою пріоритетами;
– реалізовувати заходи з проектування, нового будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонту об’єктів житлового фонду згідно з оцінкою потреб громад визначеними Програмою пріоритетами;
– підвищити спроможність системи державного управління оперативно й ефективно діяти для відновлення східних регіонів, підвищення рівня життя громад, відтворення економічного та людського потенціалу;
– забезпечити синергетичний ефект шляхом координації діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громад, підприємств, установ і організацій щодо реалізації міжнародних проектів технічної допомоги та програм з питань відновлення та розбудови миру.
Очікувані результати виконання Програми у розрізі її основних завдань є такими:
І. Відновлення критичної інфраструктури та ключових соціальних послуг у ключових сферах:
– Освіта: реконструкція пошкоджених об’єктів сектору освіти; повне відновлення освітніх послуг у східних регіонах, постраждалих від конфлікту; підвищення спроможності приймаючих ВПО громад щодо надання освітніх послуг; поліпшення ситуації щодо захисту дітей та молоді від ризиків, пов’язаних із безпекою; зменшення ризиків кризи у цій сфері шляхом проведення кампанії інформування громадськості та оцінки впливу на безпеку шкіл;
– Охорона здоров’я: відновлення системи охорони здоров’я для задоволення невідкладних потреб ВПО та приймаючих громад; здійснення реконструкції пошкодженої інфраструктури охорони здоров’я; забезпечення доступу до фармацевтичних препаратів для ВПО та приймаючих громади; відновлення закладів третинної допомоги; забезпечення доступу до третинного рівня допомоги (заклади та обладнання); розроблення нових моделей надання послуг; забезпечення соціально-медичної підтримки та реагування системи охорони здоров’я на гендерне насильство;
– Соціальний захист: підвищення спроможності приймаючих громад щодо надання соціальних послуг, як для ВПО так і для місцевого населення; здійснення реконструкції та відновлення інфраструктури соціального захисту, включаючи приміщення пенсійного фонду, служби зайнятості та соціального забезпечення; розроблення механізмів надання допомоги з безробіття для ВПО; впровадження заходів на ринку праці, включаючи громадські роботи, навчання та перенавчання; залучення додаткових соціальних працівників для роботи з додатковим навантаженням, пов’язаним із соціальними виплатами; надання послуг піклування вдома для вразливих груп, включаючи осіб похилого віку, сиріт та ВПО;
– Громадські будівлі та житло: реконструкція пошкоджених об’єктів; відновлення комунальних послуг у східних регіонах, постраждалих від конфлікту, та у приймаючих ВПО громадах; підвищення спроможності щодо надання комунальних послуг; реконструкція і ремонт громадських будівель, пошкоджених та зруйнованих багатоквартирних та приватних будинків;
– Енергетика: відновлення критично важливої енергетичної інфраструктури та послуг; ремонт та відновлення мереж розподілу і передачі електроенергії та потужностей генерації; ремонт та відновлення обраних об’єктів видобутку вугілля; ремонт пошкоджених теплових мереж та котелень у східних регіонах; розширення послуг опалення в районах, що приймають ВПО; ремонт нафтопроводів та газопроводів;
– Транспорт: відновлення критично важливої транспортну інфраструктуру; відновлення державної мережі автошляхів та мостів; відновлення муніципальної інфраструктури; відновлення інфраструктури залізничного та повітряного транспорту; забезпечення техобслуговування мереж державного та муніципального транспорту;
– Водопостачання та водовідведення: відновлення критично важливої  інфраструктури; впровадження децентралізації системи водопостачання та водовідведення шляхом диверсифікації джерел водопостачання;  модернізація водоочисних споруд;
– Довкілля: здійснення постконфліктної оцінки стану довкілля з метою визначення потреб у відновленні з акцентуванням уваги на забруднених об’єктах; відновлення екологічного моніторингу; ліквідація  прямого впливу на довкілля; підвищення спроможності до реагування на екологічну небезпеку, до протидії нелегальній експлуатації природних ресурсів та запобігання екологічним злочинам.
ІІ. Економічне відновлення:
– Місцеве економічне планування: мобілізація місцевих ресурсів для відновлення шляхом інклюзивного діалогу, відкритих процедур визначення стратегічних пріоритетів, вдосконалення процесу планування місцевого розвитку, оцінки невідкладних потреб громад та впровадження ініціатив місцевого самоврядування; проведення навчання для місцевої влади, НУО та інших зацікавлених сторін щодо практичного застосування методів та інструментів сучасного економічного планування;
– Створення робочих місць та підвищення рівня зайнятості: забезпечення підтримки для розширення можливостей щодо зайнятості для ВПО, приймаючих громад та інших осіб, постраждалих від конфлікту шляхом цілісного підходу, що поєднує поліпшення доступу до ринку праці, навчання, короткострокових можливостей для праці та зміцнення інституційної спроможності державних служб зайнятості; зменшення правових та інформаційних бар’єрів щодо доступу до ринку праці; забезпечення відповідності працівників вимогам ринків праці для збільшення варіантів зайнятості (нової зайнятості); збільшення можливостей заробітку через громадські та тимчасові роботи та сприяння доступу до мікрокредитів та грантів; розширення можливостей щодо інвестування в людський капітал; проведення інтеграційних та психологічних консультацій; розбудова спроможності служб зайнятості для реагування на кризу; забезпечення підтримки розвитку місцевих продуктивних сил та надання допомоги цільовим групам щодо задоволення їх потреб; впровадження програм щодо забезпеченості засобами для існування, спрямованих на розвиток діяльності, що приносить дохід, включаючи сільськогосподарський та фермерський бізнес в сільських районах, а також колективну господарську діяльність на основі громади; поліпшення послуг для охоплення сільських районів, включаючи консультації, навчання та інформаційні послуги на підтримку розвитку діяльності, що приносить дохід; впровадження програми щодо відтворення людського потенціалу громад;
– Здійснення структурних змін та надання підтримки мікро-, малому й середньому бізнесу: створення середовища, яке уможливлює бізнес отримувати доходи, створювати робочі місця та нові підприємства; впровадження цілеспрямованої та гнучкої стратегії відновлення економічного потенціалу східних регіонів; реалізація плану дій з підтримки наявних підприємств; здійснення заходів з розвитку інфраструктури підтримки бізнесу для надання консультаційних та навчальних послуг для створення та зростання підприємств із особливою увагою до сприяння експорту, енергоефективності, інновацій та участі жінок в бізнесі;
– Розширення доступу до фінансових послуг:  забезпечення доступу до базових фінансових послуг шляхом запровадження програм позик для малого та середнього бізнесу та інших допоміжних заходів для стабілізації надання фінансових послуг загалом;  розроблення заходів для заохочення банківських установ до розробки програм позик для  малого та середнього бізнесу, цільових довгострокових/низько відсоткових позикових програм для реагування на соціальні потреби (освіта, індивідуальне будівництво, створення бізнесу, споживчі позики тощо);
ІІІ. Зміцнення соціальної стійкості, розбудова миру та громадської безпеки:
– Створення механізмів досягнення соціальної єдності та відбудови довіри:  здійснення заходів для досягнення соціальної єдності та відновлення довіри у громадах, що безпосередньо постраждали від конфлікту (ВПО, приймаючі громади, постійне населення, громади з високим рівнем колишніх комбатантів тощо), та опосередковано постраждали від конфлікту (території, де відчувається дефіцит через зменшення постачання чи припинення державних послуг); втілення заходів в рамках національної інформаційної та комунікаційної кампанії, чутливої до конфлікту, в співпраці з місцевою та регіональною владою та діячами громадянського суспільства;
– Сприяння культурному діалогу та вихованню толерантності із залученням всіх верств громадськості: здійснення заходів для розвитку толерантності через проекти громад та заходи на користь громад зі східних регіонів, які постраждалих від конфлікту; підтримка діалогу на рівні громад та національному рівні щодо миру та стратегічного бачення майбутнього розвитку країни; здійснення заходів для відновлення довірі між державою та громадами, постраждалими від конфлікту через налагодження інклюзивного, прозорого, відкритого та підзвітного громаді процесу врядування; здійснення заходів для визнання різноманітності та толерантності в межах українського суспільства та надання допомоги щодо зменшення напруги між громадами та всередині громад; розроблення програми національних діалогів з питань, що становлять спільне занепокоєння з метою порозуміння між всіма частинами країни та зменшення національних розбіжностей; здійснення заходів для підтримки молоді та жіночих груп через програми обміну для руйнування стереотипів; здійснення заходів для навчання ЗМІ стосовно чутливих питань конфлікту з метою поліпшення стандартів ключових груп журналістів із державними інститутами, особливо в регіонах, постраждалих від конфлікту;
– Надання правової допомоги та забезпечення доступу до правосуддя:  розширення доступу громадян до правосуддя шляхом підвищення спроможності, легітимності та підзвітності правоохоронних та судових органів; розроблення безпечних та дієвих механізмів для громадян для повідомлення про злочини/насильство, пов’язані із конфліктом; створення прозорої системи розслідування звинувачень у насильстві та порушенні прав людини проти цивільних з боку збройних сил та озброєних груп; забезпечення доступу до безкоштовної первинної правової допомоги; забезпечення повного спектру пріоритетних потреб у правових консультаціях та підтримці серед ВПО, включаючи питання відновлення юридичних документів, доступу до соціальних послуг та зайнятості, визначення та забезпечення дотримання прав власності, підтримки правової процедури, що триває, та фінансових зобов’язань, таких як позики та іпотека, компенсації; мобілізація додаткової правової експертизи на місцевому рівні, а також навчання для юридичних та судових спеціалістів щодо конкретних правових питань, пов’язаних із конфліктом; підвищення спроможності та доступності представників омбудсмена для допомоги громадянам відновити права щодо несправедливих рішень та невирішених проблем;
– Моніторинг ситуації в громадах щодо вразливості, ризиків та соціальних зв’язків: запровадження моніторингу та оцінювання рівня соціальної єдності та ризиків відновлення конфлікту; розроблення набору показників, важливих для визначення соціального стану громади; розроблено  індексу вразливості та соціальної єдності; здійснення опитувань щодо сприйняття/оцінки ризику з метою моніторингу динаміки соціальної та економічної вразливості та політичної стабільності; підвищення аналітичної спроможності місцевих громадських організацій та аналітичних центрів здійснювати моніторинг ситуації та надавати рекомендації;  запровадження збирання та аналізу гендерних даних в урядових системах.
– Психологічна та соціальна підтримка населення, яке постраждало від конфлікту: створення  мережі психологічної підтримки та звернення на основі громад; здійснення оцінки потреб щодо психічного здоров’я груп, що постраждали від конфлікту, таких як колишні комбатанти, цивільні жертви конфлікту, зокрема діти, ВПО тощо; реалізація програм психологічної підтримки для персоналу рятувальних служб, збройних сил, персоналу служб безпеки, волонтерів та їх сімей; мобілізація громад для самодопомоги, соціальної підтримки та безпечного середовища; надання реабілітаційних послуг для колишніх комбатантів та жертв конфлікту; створення системи надання послуг психологічної підтримки на місцевому рівні; створення місцевої дорадчої групи стосовно безпеки громади та зміцнення зв’язків між місцевою владою та відповідними громадами; здійснення заходів щодо демобілізації та реінтеграції колишніх комбатантів, що повертаються, тощо.
Результативність Програми оцінюється за такими критеріями:
– динаміка показників, що характеризують відновлення інфраструктури та соціальних послуг за відповідними сферами (освіта, охорона здоров’я, соціальний захист, громадські будівлі та житло, енергетика, транспорт, водопостачання та водовідведення, охорона довкілля);      
– динаміка показників економічного відновлення (економічне зростання, створення робочих місць, рівень зайнятості, рівень безробіття, розвиток малого та середнього бізнесу, надання фінансових послуг тощо);            
– динаміка показників соціальної стійкості, розбудови миру та громадської безпеки (результати соціологічних досліджень у цільових громадах щодо відбудови довіри та їх інтеграції в український простір; показники щодо безпеки, соціальної участі громадськості, надання правової допомоги; рівень доступу до правосуддя; кількість заходів з психологічної та соціальної підтримки населення тощо).
Оцінка стану виконання Програми проводиться разом з науковими установами та організаціями громадянського суспільства. Показники, за якими здійснюється моніторинг реалізації Програми (щорічно або за потреби – щоквартально), визначаються відповідно до пріоритетних напрямів (завдань) Програми зі встановленням базового рівня та прогнозуванням значень для досягнення до 2020 року. За потреби здійснюватиметься перегляд запланованих заходів, пошук та впровадження більш ефективних способів розв’язання проблем.
За результатами виконання Програми значення основних макропоказників східних регіонів мають як мінімум відповідати їх рівню докризового 2013 року.

Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання Програми

Фінансове забезпечення Програми здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються для міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, відповідальних за її виконання, у державному бюджеті на відповідний рік, коштів місцевих бюджетів, а також за рахунок міжнародної фінансової і технічної допомоги та інших джерел, не заборонених законодавством.
Оцінка шляхів відновлення та розбудови миру (ОВРМ), схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 року № 797-р «Про схвалення звіту спільної місії Європейського Союзу, Організації Об’єднаних Націй та Світового банку «Оцінка шляхів відновлення та розбудови миру в Україні», яку здійснено під керівництвом та за участі Уряду України, надає такі орієнтовні обсяги сукупних потреб фінансових ресурсів за трьома компонентами: 1) інфраструктура та соціальні послуги (потреба – 1 257,7 млн дол. США); 2) відновлення економіки (потреба – 135,5 млн дол. США); 3) соціальна стійкість, розбудова миру та громадська безпека (потреба – 126,8 млн дол. США). За результатами цієї оцінки загальний обсяг потреб на відновлення становить 1 520,0 млн дол. США.
Реалізація Державної цільової програми потребує належного фінансового, інституційного, організаційно-технічного, інформаційного забезпечення, а також створення специфічних механізмів залучення коштів міжнародних фінансових організацій та міжнародної технічної допомоги. Доцільним може бути варіант, коли частина грантового фінансування спрямовується через Цільовий фонд за участі багатьох партнерів для України, що відповідає світовій практиці постконфліктного відновлення. Ресурсне забезпечення заходів Програми через Цільовий фонд забезпечить принципи прозорості, відкритості, адресності, координації, синергії, узгодженості та спрямованості на питання єдності, стабільності, примирення, колективного розуміння контексту та ризиків. 

Tags: Семинары