Українське волонтерство: cпецифіка, проблеми та можливості
25 серпня 2022 р. в Інституті економіки промисловості НАН України відбувся черговий міждисциплінарний науково-методичний семінар, на якому було заслухано доповідь пров.н.с., к.соц.н., доц., Панькової Оксани Володимирівни та презентовано результати досліджень на тему: «СПЕЦИФІКА, ПРОБЛЕМИ ТА МОЖЛИВОСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО ВОЛОНТЕРСТВА В УМОВАХ НЕОГОЛОШЕНОЇ ВІЙНИ».
Тематика розробляється в рамках науково-дослідної теми відділу економічних проблем соціальної політики Інституту «Формування збалансованого соціально-трудового розвитку в умовах цифрових трансформацій» (підтема «б»: «Узагальнення результатів досліджень щодо виявлення причин виникнення нових ризиків і небезпек для суспільства та особистості, обумовлених глобальною та національною цифровізацією»), під керівництвом заст. директора Інституту, д.е.н., проф. Новікової О.Ф.
Змішаний формат організації роботи семінару дозволив забезпечити колективну участь понад 30 науковців з подальшим обговоренням проблеми. Фокус дослідницької уваги – особливості становлення потужного волонтерського руху в Україні в періоди двох хвиль збройного протистояння. Перша хвиля сплеску волонтерської активності – 2014-2016 рр., друга – 2022 р. Доповідачка розкрила зміст пошукового дослідження з питань волонтерського руху як мобілізаційного ресурсу громадянського суспільства, яке було розпочато у 2015-2016 рр. Див. за посиланнями:
- Ресурсний потенціал волонтерського руху українського суспільства: дослідницька розвідка
- Розвиток волонтерської діяльності в Україні як прояв активізації соціальних ресурсів громадянського суспільства: специфіка, проблеми та перспективи.
- Архетипові засади ресурсного потенціалу волонтерського руху в Україні.
- Розвиток волонтерської діяльності в Україні як форма активізації та залучення соціальних ресурсів громадянського суспільства
- Громадянське суспільство, пандемія та цифрові трансформації
Дослідницькі пошуки продовжено у 2022 р. Авторське бачення волонтерства як суспільного явища полягає у тому, що це – гнучкий та ефективний внутрішній механізм соціальної самоорганізації громадян України, що мобілізує ресурси для розв’язання проблем соціально-економічного й іншого характеру в умовах війни, форс-мажорних та кризових обставинах; посилює рівень національної, економічної, соціальної, продовольчої безпеки держави, суспільства, особистості; сприяє збереженню людського потенціалу країни, трудових ресурсів, допомагає долати руйнівні наслідки війни. Також доповідачка винесла на обговорення запропоновану нею систематизацію основних цільових груп, напрямів, форм надання волонтерської допомоги в умовах повномасштабного вторгнення; розкрила проблеми законодавчого регулювання волонтерської діяльності в період воєнного стану; перспективні напрями її розвитку; визначила ключові тренди щодо платформізації, використання сучасних цифрових, інформаційно-комунікаційних та мережевих технологій в українському волонтерстві на нинішньому етапі.
Виникла жвава дискусія, пов’язана з міждисциплінарним характером презентованого дослідження. За результатами обговорення було запропоновано декілька напрямів подальших наукових пошуків.
Основні наукові здобутки Інституту – див. за посиланням: